Привіт! Мене звати Оля, і ви слухаєте подкаст Gap Year. Тут ми допомагаємо тобі зрозуміти, розвинути та відкрити себе світу. Поруч зі мною засновник однойменної освітньої спільноти Іван Омелян, який відповідатиме на всі ті питання, які так турбують тебе.

Ну, як ви вже зрозуміли, ми говорим про самопізнання, самоаналіз, шо є такою першою сходинкою до чого?

До ефективного, крутого, неймовірно класного плану на ваш gap year.

Це перший такий щабель. Дальше після цього в нас – розвивати і відкривати себе світу. Але без самоаналізу взагалі...

Ну, треба пізнати...

Да...

Треба пізнати себе. Ми себе не розумієм, ми себе не знаєм, ми себе не відчуваємо. І треба себе зрозуміти. Все буде даватись значно легше.

Візьмемо якусь дію: я іду в спортивний зал. Я мушу аналізувати, для чого мені це зробити?

Я б тут аналізував зразу три підходи. Перше: чому я дійшов до цієї думки, шо мене спонукало – порівняння себе з іншими, моє погане почуття, чи якісь інші чинники. В мене от зараз така ситуація: я вже третій тиждень не займаюсь спортом.

Так і не скажеш... ☺

☺ І фізично я починаю відчувати, шо мені це потрібно. Тому шо я прокидаюсь – в мене нема того тонусу, який був, коли я займався. Все: в мене є оця внутрішня мотивація. Ми аналізуємо, яка конкретна дія нам потрібна. Йти в спортзал? Окєй, чому я піду саме в зал? Ну, тому шо там класні хлопці, тому шо там класне обладнання, тому шо в мене там супертренер. Для мене важливо соціум, мені важлива увага, мені важлива підтримка в цьому процесі. І я іду в зал. І паслєдній момент, шо можна проаналізувати – це шо я хочу досягнути, як я хочу себе почувати? Ми аналізуємо, чому ми прийшли до цього відчуття, шо нас привело – бо ми вже його відчуваємо. Потім ми думаєм над тим, що нас мотивує, дійсно, рухатись. Піти зробити цей другий крок. І ми думаєм над третім – шо ми отримуєм в результаті. Це все історія про самоаналіз.

Ну, просто таку буденну ситуацію розібрали, і невже ти думаєш, шо люди свідомо так це аналізують? Чи все ж таки це... ? ☺

Канєшно, нє! ☺ Я, навіть, на це не сподіваюсь. Я просто кажу собі, шо в ідеальній ситуації було би круто зробити саме так. І я дивлюсь по собі. Я її не ускладнюю, я просто кажу: я відчуваю, шо мені потрібен спорт. Я зараз думаю, шо це саме має бути. Я зараз на другому етапі: я відчуваю, шо мені потрібен, дійсно, час на себе. Маю змінити свій графік. Це мені допоміг зрозуміти попередній аналіз. Тепер я обираю механізм, і шо я хочу? Я знаю, шо я хочу отримати на виході, я проаналізував вже свої різні стани, і знаю, шо я хочу цієї зими поїхати на якісь прекрасні карантинні пляжі, де переживати чергову хвилю карантину і виблискувати на сонці вже не своїм пузом, а своїм пресом. Ну, це ж гарно? ☺

Я не хочу уявляти цього... ☺ 

А мені гарно.

Це воно, мабуть... Мабуть, воно гарно... ☺

Окей ☺

Не знаю... ☺

Окей. ☺ Ну, мені подобається, тому я себе такими речами і мотивую. ☺

Рядову ситуацію проговорили, і шо, власне, цей аналіз на підсвідомому рівні здійснюється, тому люди... вони хочуть, вони ніби як аналізують, але в них, по суті, немає механізмів. І я от теж так якось по собі думаю, шо, мабуть, не а я дійшла до того, шо... Ну, я це аналізувала, але я не знала, шо це називається самоаналіз. Ну, бо, там, припустим, трапляється якась ситуація – шо ти робиш? Ти сидиш думаєш, потім ти, там, дзвониш до своїх рідних, близьких, питаєшся, шо робити. Потім дальше сидиш, думаєш і приймаєш якесь рішення. Такий от аналіз.

Ну, це теж може бути, чого?

Особливо, якшо це, знаєш, якась емоційна ситуація. Ти не маєш якось сили в собі, шоб рефлексувати. Боже, шо робити? Всьо горить. Як в такому випадку, власне, розпочинати, да, самоаналіз?

Робити паузу. Самоаналіз в моменті, коли ви біжите, бо шось горить, і в вас там... не знаю... сесія. Це не самоаналіз. Самоаналіз – це коли пауза. Тому дуже багато людей, допустимо, на карантині звільнились. Зрозуміли, проаналізували, поняли, шо це не їхнє. Я на своєму прямому ефірі в інстаграмі тоже от говорив і впіймав такий дуже крутий інсайт сам для себе: шо ті рєбята, які зараз навчаються в університетах – вони мають зараз унікальну можливість подивитися, чи ті знання, які вони отримують зараз онлайн, варті навчання в університеті. Без тусовок, без групи, без викладачів, бо, ну як: він приходить в трусах, п`є каву, той слухає, той читає – немає оцієї, знаєш, взаємодії чіткої, глибокої, класної, і людина опиняється один-на-один зі знаннями, які їй мають давати системно. І якшо їх не дають – великого аналізу не треба. Скоріш за все, дуже велика кількість людей після цього онлайн-року навчання покинуть свої університети. Я просто майже в цьому впевнений, і тому я предрікаю, шо в 2021 році купа людей покине університети і піде на gap year.

Я зрозуміла, шо до самоаналізу не варто вдаватися, коли, там, в тебе якась, скажімо, критична ситуація. Але часто буває так, шо люди, не вдаючись до самоаналізу, приймають якісь поспішні рішення, і потім розуміють, шо можна було вчинити по-іншому. От як бути в таких випадках? Давай от перше: коли в тебе критична ситуація, ну, і ти мусиш якось проаналізувати. Експрес-самоаналіз такий.

Експрес – проста рефлексія: що я відчуваю, чому я це відчуваю, що я можу зробити, щоб змінити ці відчуття.

Можеш на якомусь конкретному прикладі?

Не знаю... Мене кидає дівчина. Я можу ревіти, плакати, битись об стіну, кидатись посудою...

Нє, ну, без цього ніяк... ☺ Це ж треба перейти якийсь такий...

Канєшно. Я маю право, абсолютно, відчувати ці емоції, але тут я стаю на паузу і думаю: так, чому я відчуваю ці емоції? Тому шо така і така ситуація відбувається. Чому ця ситуація відбувається? І отут от найболючіше питання, на яке треба відповісти. Як правило, ви відповідаєте на ці питання один одному, матюкаючи один одного, і кидаючи погані слова один в одного. Але треба сісти і реально зрозуміти: чого так сталось? Експрес-аналіз тут сильно не допоможе. Але, скоріш за все, ви зрозумієте якісь основні чинники. І потім основне питання: що я можу зробити, щоб... не знаю... вирішити ситуацію, пом`якшити її, зробити її максимально нетравмомісткою. Дуже експрес-варіант, але його реально зробити, там, за якийсь короткий період часу.

Якшо це вже ґрунтовний аналіз, з чого його розпочинати?

Я би почав, знову ж таки, по тій самій схемі, але тепер вже я би додав інтерв’ю тої людини, з якою ви контактуєте, чи з якою є конфлікт. Стороння думка, так? Друзі, шо ви думаєте про мене, чи я в правильному напрямку рухаюсь? Також важливо визначити для себе декілька таких, я б сказав, фундаментальних речей: розуміти, що ви робите важливе зараз, для себе самого...

Давай, ну, от, на прикладі: тебе кинула дівчина.

Що я можу зробити важливе для себе? Починаємо ми з себе, ми аналізуємо себе. Якшо ми аналізуємо стосунки, це треба робити вдвох, і бажано з психологом або з сімейним психологом. Але спочатку з собою розберіться. Ви аналізуєте, що для вас є таким важливим в цих стосунках, аналізуєте ці плюси, виписуєте, що вам дають ці стосунки, що є нехорошого в них. І думаєте про другу складову: що ви можете зробити, щоб нейтралізувати негативні сторони. Причому, що ви можете робити, напевно, вдвох, що ви можете робити самі. І з цією конструктивною пропозицією йти до партнера. Якшо партнер не готовий прийняти цю інформацію – ну, сорі. Треба його розвивати, або шоб він сам розвивався. Ми от тут заручники, як на мене.

І дальше ти залишаєшся сам, то ти вдаєшся вже до такого, як би, самоаналізу...

Да. Тобто ...

...получається.

... яких стосунків я хочу, що для мене важливо в стосунках, що я хочу відчувати, що я готовий робити. Всі ці речі треба чітко знати.

Давай тоді вже завершимо з твоїми сімейними мелодрамами. ☺ Ну, це просто, да, такий приклад, який, я думаю, шо знайомий більшості, але, якшо ми вже говоримо про gap year, і про людей, які можуть, хочуть його брати, то давай вже повернемся до цього. Людина шляхом самоаналізу або росту вирішила взяти собі gap year, і їй потрібно зрозуміти, що вона має робити весь цей час, як... Знову ж таки, можемо на якомусь конкретному прикладі розглянути, шоб було легше.

Знову ж таки, мій приклад: коли в певний момент я зрозумів – от, теж, це був момент самоаналізу – коли я зрозумів, що робота для мене дуже токсична, якою я займаюсь, і є інші заняття – це от якраз робота з людьми, тренінги, менторінг, коучінг, розробка якихось продуктів, таких, як оцей от подкаст, так? – вони мені дарують більше щастя, більше емоцій, я в них не вигораю, вони допомагають мене... мені почувати себе щасливішим. Я зрозумів: робота подобається, важлива, але токсична. Тут: подобається, важливо, я щасливий, і не токсично. Що обрати? Другий варіант. Зав`язую з роботою, але розумію, шо перед тим, як підійти до цього, треба сформувати якийсь продукт.

Я беру собі gap year, який триває два місяці, і в цей час працюю над тим, шоб: а) вирівняти баланс всього життя – да? – тобто, шоб я був готовий до того, шо я буду інвестувати в себе, буду інвестувати в свої продукти, буду створювати освітню платформу, я готую самі матеріали, я створюю концепцію, в якій ми зараз працюємо – пізнавай, розвивай, відкривай – і цей процес ше досі не закінчений, я його тоді почав. Але почалось з того, що я себе незручно почував там, де я працював. Це було тріґером. Є щось, шо вас штовхає до самоаналізу. Я проаналізував, зрозумів, що я хочу обрати, обрав, розробив план дій, і по ньому працюю.

Для того, аби вам підготуватись до gap year, треба трошки більше роботи пропрацювати. Треба підготуватись. Бо, на жаль, не всі можуть собі дозволити три иісяці займатись тим, шоб розвивати себе творчо тільки. Треба ше за шось їсти, жити, і таке тому подібне.

Трохи маючи життєвого досвіду вже і ресурсів, я розумів, шо мені потрібен запас. Якшо я влаштовую собі такі перерви, мені потрібен цей запас. Я його підготував. І вам теж треба підготувати себе до такого gap year. Якшо ви будете в цей час працювати – окєй, це досвід, це круто. Але я вважаю, шо в цей час головна концентрація має бути на собі: що ви думаєте, що ви відчуваєте, що ви створюєте, яким ви будете після цього gap year.

Відправною точкою от оцього самоаналізу є те, шо тобі некомфортно, типу, тобі не подобається. Але от буває таке, шо люди... Давай, навіть, от мине будемо брати студентів, чи учнів, які можуть взяти gap year, а дорослих людей, які працюють, працюють на роботі, яка їм не дуже подобається, і все одно. Вони відчувають шось не то, але якась в них така... ☺

Їм важко зробити паузу. Оце психологічно дуже важкий момент – сказати собі: «Іван/Галя/Петро, нічого не роби». «Та ти шо? Ні в якому разі!». Тому потрібен от цей план. Розуміти, шо от сьогодні я перестаю працювати, три дні валяюсь, а після цього я встаю і йду: в мене гончарство, біг, гімнастика, духовні практики, садіння буряка. Все. Ви маєте розуміти, шо ви будете робити, і що це вам буде давати. Бо яку ціль ви ставите під час gap year`у? Якшо ви ставите: набути нових досвідів і спробувати знайти те, що вам буде найбільше подобатись, то йдіть за своїм інтересом. Ви gap year плануєте з точки зору того, що ви робите, що вам цікаво.

Якшо в людей немає механізмів? Ну, навіть немає, звідки їх брати...

Давайте простих три кроки, як ми аналізуємо цю ситуацію. Три кроки в аналізі: як я себе почуваю, добре, що я готовий зробити, щоб змінити те, як я себе почуваю, і як я можу розпланувати ці дії. Що я відчуваю, як я можу це змінити, з чого я почну. І тоді стоїть питання вже сили волі – зробити перший крок. А сила волі з`явиться або тоді, коли пекло, коли життя нас само викидає з роботи – нас звільняють, або ми самі робимо цей вибір. То тепер, дорогенькі мої, виріште, чи ви слабаки і не готові керувати своїм життям і самим казати собі «Я зроблю так». Чи ви чекаєте, коли життя схлопнеться і виштовхне вас, і ви будете казати «Господи, який тяжкий 2020 рік! Але він мене так змінив!». Чому вас змінює якийсь рік, а не ви самі себе змінюєте? Цей момент переключабельний. В ньому треба оцей switch-on зробити, нарешті включитись, бо, поки ви чекаєте, що шось станеться, і життя знову почнеться, може бути таке, що нічого не буде ставатись. ☺ Скажу, навіть гірше: на роботі можуть знизити зарплату, але не звільнити. Це ше гірше буде. ☺ ☺ Ніж те, як ви себе почували до того. ☺ Ви й до того почували себе недооціненим, недолюбимим, нереалізованим, а тепер ви – все те саме, ше й менша зарплата.

Добре. Ми поговорили про, з чого починати, да, цей самоаналіз, і коли в тебе якась така ситуація, яку треба негайно вирішувати, і коли ти маєш, скажемо так, час це все обдумати. Як далі бути? Тобто, от ти вже почав: проаналізував, поставив собі ці три запитання, поспілкувався зі своїми, там, рідними, близькими, вони тобі сказали, ну ти все одно на якомусь такому, скажемо, роздоріжжі. Шо робити далі?

Давайте проаналізуємо не тільки те, шо ми відчуваємо, але підемо глибше. Давайте проаналізуєм свої дії: що ми робили не так, чи шо ми робили так. Подивіться: що ви їсте, куди ви ходите, чим ви займаєтесь. Підійдіть до кожної своєї дії з точки зору аналізу: що вона вам дає і що вона забирає? Канєшно, шо забирають. Як правило, забирають наш час. Наступна історія – це проаналізуйте свої емоції. Є простих шість базових емоцій, хоча б по них пройдіть. Гнів: що вас дратує в інших людях. Гнів – це те, що береже наші кордони. Про це детальніше в емоційному інтелекті, але знати свої кордони архіпотрібно. Відраза. Це те, що наближається до ваших кордонів. Ви це не готові сприймати. Якшо ви не знаєте, до чого ви так ставитесь, то я відкрию вам секрет: навіть найближчі люди можуть робити вам неприємно. І – найгірше – ми про це нікому не говоримо. І коли переходять наші кордони, коли ми відчуваємо гнів, відразу – ми починаємо депресувати, бо ми створюємо навколо себе таку спільноту, в якій наас більше подразнює зовні.

Нє, ну, може бути так, шо ти відчуваєш, ну ти не розумієш, чого...

Так. Ми це все відчуваємо. Ми падаєм в депресію, нас все незадовольняє, але ми не задаємо собі питання «Чому ми так себе почуваємо?». Тому аналіз оцей, про який я кажу, він якраз про те, шоб подивитись, хто є джерелом, хто є подразником. Можливо, на роботі вас бісить тільки одна людина.

Чому я сказала, шо людей, буває, шось дратує, і вони не розуміють, шо. В мене якийсь час... от я не знаю, як це правильно сформулювати... Якшо людина, наприклад, мій ровесник, йшла зі мною одним шляхом, а потім вона якось добилась чогось більшого – я не могла за неї порадіти. Я не могла якось зрозуміти, шо в мене свій шлях, а в тебе свій шлях, знаєш. І в мене це викликало нез... Ну, я не розуміла, шо це за почуття... Але я дуже дратувалась і казала: «Так, всьо. Не говоріть про неї. Нашо вобщє ви це говорите? Ну...»

Це... Це зі школи історія. ☺ В мене таке теж було. Поки я це теж не зрозумів. Коли я розбирав це, коли я це аналізував, я побачив, що це зі школи. Ми вивчали однакові предмети, в нас були однакові вчителі, але ми по-різному відповідали, ми по-різному отримували оцінки. І я в упор інколи не міг зрозуміти, чому хтось отримує більше за мене, хоча мені здавалось, що я значно краще знаю, значно краще підготувався. Це оця історія. Вона така трохи деформована і не до кінця, от, усвідомлена історія з тим, шо два різні шляхи. Ти робиш те, шо тобі подобається, в не залежності від того, шо, можливо, хтось це робить краще. Це треба прийняти й усвідомити. Ви бачите свій досвід, усвідомлюєте, шо ви відчуваєте, і змінюєте наступні досвіди, з урахуванням того, що ви хочете відчувати. Таким чином, ваші емоції мотивують вас до конкретних дій або зміни ваших дій. І оточення. Я про третє не сказав. Які в тебе були подружки, які тебе надихали?

Ну, у мене бул такі подруги. Вони не те, шо мене надихали своїм прикладом, а просто тим, шо вони... От я щас... Щас я задумалась: якісь в мене всі подружки ненадихаючі, ну... ☺ ☺

Добре. ☺ А були ті подружки, які тебе тягнули вниз? ☺

Були, звісно. ☺

О-о-о... Бач, їх вобщє легко згадати, правда. ☺ ☺

Да, да, да, да. ☺ Ну, всі люди, які зараз поруч зі мною – вони мене всі надихають. ☺ І там є подружки.

Моя мама гарно сказала: «Якшо людина тягне вас до гріха – прибирайте її з свого життя». ☺

Я ше, до цієї тези, коли я говорила, які в мене були емоції, які я не розуміла: я дуже довгий час не могла приймати те, шо когось хвалять в моїй присутності. А я така: «А я?!» ☺

Це как би: «А шо мене не хвалять?». Да? ☺ ☺

Да, да. Мені подружка моя каже: «Оля, я ж неможу, значить, казати, шо хтось класний, і зразу тебе згадувати». Ну, тобто, в мене була така... ☺

☺ ☺

... історія, тому шо я досліджувала себе, і в мене є така потреба у визнанні. І я це зрозуміла і зрозуміла, які мені потрібно емоції отримувати, шоб задовольняти оту таку історію. І, власне, я уже не роблю якихось незрозумілих дій, і я нікого, там, ні до чого не змушую мене хвалити. ☺

Ви теж маєте от усвідомити, хто вас хвалить, хто вас не хвалить, чому не хвалить, чи він бачить, чи вона бачить ваші досягнення, чи нє. Якшо у вас є якісь потреби, ви теж можете говорити про це з оточенням. Друзі, якшо ви бачите, шо я зробив шось хороше – дайте пєчєньку. ☺

Похваліть, буль ласка. ☺

Да, всьо. Дайте канфєтку. І всьо нормально, ну... ☺ Люди, як правило, коли вони чують, шо їх шось просять, в більшості ми це, якшо можем, то надаєм. Тому це неважко. Головне про це говорити. Ну, і оточення теж треба проаналізувати на тих, хто тягне вниз, на тих, хто тягне вгору...

Насправді це теж так якось завжди сприймається однобічно. Люди не розуміють, чого, шо, як, шо, там, вона собі возомніла, чому вона вважає, шо ми, там, якісь тупі. Ну, знаєш, це так в штики дуже сприймається. Не важливо, як би ти, там, це толерантно не пояснив, люди були в твоєму житті, вони тобі на певному етапі шось дали, і, як люди, вони хороші. А те, шо в вас різні шляхи – ну, це вже інше питання. Тут історія, як це все, як би, пояснити і екологічно, скажем, попрощатися. ☺

Я помаленьку відпускаю людей з свого життя. Тобто, я зменшую поступово кількість спілкування з ними.

Добре. Ми поговорили про оцю таку, як би, основну частину самоаналізу, да? Я нагадаю, це.. Це, я нагадаю, базові емоції – да? – по яких ви повинні пройтися. Ну, не повинні – якшо хочете це зробити. Це оточення ваше. Шо далі?

Ваші дії, ваші почуття – це ми проаналізували. Ми дивимся на те, які результати нам дали оці перші три пункти. Те, шо ми почуваємо, як правило, викликає чітке усвідомлення багатьох проблем. Ці проблеми треба ранжувати: шо ви можете вирішити самі – через рефлексію, піти поговорити з колишньою, задати їй питання, які ви раніше не задали, проаналізувати свої відносини з якоюсь людиною і, можливо, їх поправити або проговорити те, шо вас хвилювало. Якшо це не вихід – тоді до психолога йти і пропрацьовувати цю тему, разом вибиратись з тих ям, в яких ви були. Бо шо таке травма? Допустимо, да? Бо вони якраз «вилізають» під час самоаналізу. Це коли випережили якийсь досвід, і частинка вас залишилась там. І постійно цей травматичний досвід переживаєте, коли ви знову зустрічаєтесь зі схожою ситуацією.

Умовно кажучи, якшо в дитинстві або десь, там, в підлітковому віці тебе булили в школі...

Да.

І воно... воно не зникає, коли ти, там, виходиш в доросле життя, намагаєшся шось якось змінити. В тебе не виходять,там, стосунки з колективом – воно «вилазить».

Обов`язково. Тобі кажуть: «Оль, ти неправа». І ти зразу – все! Ти в штики: «Ви хочете зараз мене образити?». Може бути по-різному: ти можеш... це може викликати агресію, може викликати сум, плач, і зразу ти не готова. Ну, а людина сидить – вона не мала наміру тебе образити. Вона просто хотіла сказати, шо ти неправа, але можна зробити по-іншому. А вже на слові «неправа» ти випала в осадок. Ну, і  от такі травми – вони сильно відіграють на нашому житті. 

Ну, як я розумію, шо самоаналіз неможливий самотужки.

Я би був тут не таким категоричним. Я ходив, свого часу, до психолога, і я пропрацював, ну, можливо, теми чотири – з рештою я справився сам. В мене виникають нові питання, і я періодично хожу до психолога, але потреби в терапії я не відчуваю. І моя здатність до самоаналізу... Я не знаходжу цієї постійної потреби. От. Тому, коли ви відчуваєте потребу, і ви не знаєте, як з цим справитись – є два механізми. Пробуєм самі. Якшо ви працюєте з ментором, тренером, він вам скаже. Оце, як прийти в спортзал, і вам тренер каже: «А чого ти не можеш оце підняти?». І ти кажеш: «Болить плече». І він тоді каже: «Ну, ми його как-то щас сдєлаєм разом». Нє-нє, він скаже: «Піди до лікаря». Так само і тут. Ви приходите, я питаю: «Чому ти не береш цю ціль?». Ти кажеш: «Ну, от, я не знаю». І я кажу: «Якшо тут психологічна проблема – тоді до спеціаліста».

Люди дуже часто втікають в якусь іншу сферу свого життя , навіть, якшо там у тебе якісь травматичні стосунки – ти втікаєш в роботу, і навпаки. І вони абсолютно не думають про жоден самоаналіз, і вони ... Які ризики в таких випадках?

Ну, воно все рівно дожене. Тобто, дожене і вдарить в два рази больніше. Якшо ми думаємо, шо воно якось «само рассасьотся», то так не станеться. Це пухлина, і вона буде розростатись, скоріш за все. Десь якісь моменти, коли ви змінюєте життя: в вас були токсичні стосунки з сім`єю, і ви перестали з нею спілкуватись, поїхали в інше місто. Да, вродє би проблеми не стало. Проходить, там, 30 років, ви якимось чином, там, знову відновлюєте спілкування, і все рівно ці проблеми будуть про себе давати знати. Вони вже не будуть такими болючими, але вони все рівно будуть.

Давай тоді перейдем до... Як на мене, це одна така з найважливіших складових будь-якого аналізу – не лише особистісного – а взагалі, там, в будь-якій діяльності, роботі. Це рефлексія.

Я з нею познайомився в тренінгових практиках, і це був такий момент, коли в «Артеці» я вперше зрозумів, шо я рефлексую. Це вечором, коли ми сідали в коло всі разом, запитували, як пройшов ваш день, що ви відчували, як би ви хотіли прожити наступний.

Але це ж не називалось рефлексією. ☺

Да. Це було сємєйноє... сімейне коло, чи якось ще... чи дружнє коло... Я забув, як воно називається. ☺ І я пам`ятаю, шо, бляха, для мене це був такий крутий інсайт, таке відкриття – шо можна отак говорити. І це так поглиблює себе, поглиблює кругом все... Це була крута історія. Потім я якось про це забув, і, коли повернувся до тренінгів через чотири роки, я поняв, шо... да, це дуже необхідна практика. Вона будується на простих речах: що відбулось, що я при цьому відчував, як я... Ну, це вже продовження, так? Бо основних два елементи там: що відбулось, що я відчував. Продовження – це: що б я хотів зробити з таким досвідом далі, що б я хотів відчувати. Дуже просто. Але, коли випочнете це робити, ви краще почнете розуміти себе. Будете розуміти, шо ви не любите сваритись. Чи навпаки – сварки додають вам енергії. Треба подумати, куди цю енергію витратити.

Це хотіла уточнити про формати саморефлексії, тому шо, наприклад, у мене – це писати. В мене відбувається це, коли я пишу, коли я розмовляю... Ну, вот, в мене відбувається саморефлексія, коли я розмовляю з людьми. Вона, може, і, там, не само-... але... ☺

Але рефлексія.

Так. ☺ Коли бігаю...

Угу.

... якось так думаю собі дуже багато. І теж відбувається. Але, здебільшого – це коли я пишу. Це дуже хороша така терапевтична штука і рефлективна.

Це унікальна історія про те, шо ми можемо аналізувати не тільки те, шо відбувається навколо нас – те, з чого я починав. Тобто, ми можемо аналізувати себе, свої почуття. Цього не можуть робити тварини, але це можем робити ми. Рефлексія – один з тих чинників, які зробили нас людьми. Бо ми думали, що ми відчуваєм, і корегували свою поведінку через це. Для того, аби рефлексія відбувалась максимально вдало, я раджу записувати ці речі. Чому важливі, допустимо, щоденники? Я їх дуже не любив заводити, вести, писати, але інколи таке траплялось, і зараз вже з роками я дуже добре розумію, шо це дуже цінно. І навіть, там, зараз, в якісь моменти я не заставляю себе, але стараюсь відчути натхнення щось написати. ☺

Коли ти ше вмієш це робити, то ти взагалі можеш цим займатись, допомагати собі і приносити користь і задоволення іншим.Я про те, шо ти можеш писати книжки. Ну, не ти, а я. ☺ Щас прийду, буду писати, так шо...

Вони точно потрібні, бо якшо... Якшо ми цього не робимо, то ми отримуємо бумеранг назад.

Це дуже тривалий процес, друзі. Особливо, коли в тебе, дійсно, якісь такі ситуації, які тебе травмують, які впливають безпосередньо на тебе, на твою якусь діяльність. І.. Ну, треба мати багато сили, шоб це все...

Це раз. Друге. Дуже важливе, друзі. Це як збирати big data`у про себе. Коли в вас є дані за 5-10 років: як ви росли, що ви робили, що ви при цьому відчували, ймовірність того, що ви зробите з себе щасливу людину в наступні 10 років, в сотні разів більша, ніж коли ви цього не робите. Збирайте про себе дані: щоденниками, записами, перечитуйте свої пости в інстаграмі, в фейсбуці – ви туди рефлексували, багато хто туди рефлексує. Це те, про шо ти говорила, Оль. Це теж вид рефлексії. Ви просто її записуєте для того, але фішка в чому? Ви там не завжди буваєте чесними. Ви пишете той контент, який має сподобатись публіці, а треба писати те, шо потрібно для вас. ☺ Давай фіналізуємо просто все і чітко скажемо, шо хороший результат самоаналізу – це усвідомлення краще себе, яке він впливає.. або ні... навіть, спонукає вас написати план дій, який реально покращить ваше життя. Зробить його якіснішим.

Давай на прикладі.  Наприклад, це шо ми там розбирали...

Так. Чудовий... чудовий приклад – наступних два місяці мого життя. Я усвідомлюю, шо може зараз відбутись карантин. Я усвідомлюю, як я себе почував минулого разу під час карантину. Я запланував собі, що, якщо відбудуться такі і такі умови, я поїду – перед тим, звичайно, здам тест – до своєї мами. І ми вдвох переживемо наступний карантин. Я сподіваюсь не викотитись колобком після цього, тому шо вона мене відгодує до смерті... ☺ Але ставлю собі також задачу на маминій машині навчитись їздити. Ставлю собі також задачу разом з нею читати книги. Ставлю собі задачу проводити прямі ефіри – і її соціалізувати, і себе. Я готовий до цієї ситуації. В мене є план на наступний карантин, якшо він відбудеться. І це мені допоміг зробити аналіз попередніх періодів. Простий приклад. Але мене надихає, якшо цей карантин відбудеться. ☺ Якшо не відбудеться, всі подкасти запишуться, і ви почуєте не декілька подкастів, а цілий серіал, декілька сезонів. Якшо не буде карантину, я зможу поподорожувати: поїхати до брата чи ... чи до своїх друзів. На кожен з варіантів розвитку подій є план. Причому, цей план – увага! – скоригований на те, що я хочу відчувати.

Ми сьогодні говорили дуже багато про ... ну, дорослих людей, а не тих, які можуть взяти gap year, але, по суті, воно ж все… да... ☺

Без різниці...

... однаково ☺

... що 60, що 14.

Да, да, просто... ☺

Все релевантно.

Формати різні, і…

Все релевантно абсолютно.

Я от думаю: я ж то не експерт, як ви. ☺ Але, ну, шо б я могла порекомендувати, тому шо... якісь… та я думаю, кожна людина якийсь досвід переживала, всі ми, там, суперпорадники і психологи... Я би теж би радила оці всі штуки записувати. Якшо в вас так, як в мене, є оце «визнання», ви можете цим ділитися. В еру соціальних мереж це все можливо. І ви можете бути чесними, можете комусь допомогти в цьому. А ше я думаю, шо отакі от штуки – їх можна спрямовувати в якусь професійну свою діяльність.

Супер.

Просто якось його, звісно, по-іншому все... Ну, сил... сил всім треба.

Аналізуйте себе.

Не читаю я книжок про псих... на психологічні теми, на жаль. Трошки така в мене до них ... скептицизм... але от я собі думаю, шо можна було б порадити подивитись чи послухати... От я ... Я знаю, шо ти, ну, дивився теж цей серіал – «Мир дикого Запада». Це абсолютно... Це футуристичний серіал, він не про якусь людську свідомість, на перший погляд, але, як... чесно кажучи, якшо ви подивитесь його всі три сезони, і в кінці третього ☺ ви зрозумієте, шо мається на увазі, і наскільки важливою є саме людська свідомість. І те, шо людина може робити вибір. І тим вона, власне, відрізняється від роботів, чи від якихось там тварин – так як ми сьогодні говорили. І ви можете зробити вибір: закопувати себе в яму, сидіти в ній з тими людьми, які вас тягнуть на дно, трошки піде часу на, власне, цей самоаналіз, який, да, він неприємний. Це як ... я не знаю... як кров з пальця брати. Але це треба зробити. Дальше потім ти вже будеш знати, як себе лікувати, куди податись. І я думаю, шо після того якість життя, вона значно покращиться. Можливо, не з тими людьми, які зараз з вами, але воно все буде.

Перші долі самоаналізу будуть, як їсти скло зубами. Особливо, коли ви будете робити це чесно і глибоко.  Але ви прийдете – рано чи пізно – прийдете до кращої версії себе через цей самоаналіз. Тому аналізуйте і будьте кращими сьогодні за вас вчора. Дякую!