програма курсу:


Соціальне підприємництво та конкурентоспроможність

У курсі ви дізнаєтеся, що таке соціальне підприємництво, його основні відмінності від традиційних видів бізнесу та конкурентні переваги соціальних підприємств. Також ви ознайомитеся з різними типами соціальних підприємств, їхніми формами та бізнес-моделями.


Вступ

Модуль 1: Сутність соціального підприємництва

Модуль 2: Соціальне підприємництво: як це працює?

Модуль 3: Як започаткувати соціальне підприємство?

Висновки: Основні конкурентні переваги соціальних підприємств

Кейси соціальних підприємств в Україні

Додаткові матеріали

[Unsupported message]

- якщо ви звичайний підприємець чи підприємниця і хочете дати і хочете дати суспільству щось більше, ніж гроші;
- якщо ви працюєте у владі та переймаєтесь питаннями розвитку власної громади;
- якщо ви громадська активістка чи активіст і прагнете вирішити важливу соціальну проблему,
тоді саме час зайнятись розвитком соціального підприємництва

Соціальне підприємництво - це бізнес, а не благодійність. Адже саме прибуток допомагає соціальному бізнесу рости та розвиватися, додає впевненості в завтрашньому дні.

Чим більше прибутку ви отримуєте, тим більше ви можете допомогти суспільству.

У курсі є відповідь на запитання:

- чому статус "соціальний підприємець" чи "соціальна підприємниця" здатний посилити Вашу конкурентоспроможність?

- чому люди охочіше купують товари й послуги, запропоновані соціальним підприємством?

- чому команди соціальних підприємців і підприємниць більш вмотивовані та віддані справі, ніж команди звичайних комерційних компаній?

- чому соціальні підприємці та підприємниці мають доступ до дешевих фінансових ресурсів та можуть розраховувати на взаємовигідну співпрацю з владою?

[Unsupported message]

э багато різних визначень терміну "соціальне підприємництво", та немає єдиного канонічного.

Найбільш узагальнюючим та стислішим є таке: "Соціальне підприємництво - це застосування найкращих практик традиційного підприємництва для вирішення соціальних проблем та досягнення сталих соціальних змін"

для прикладу канадське підприємство "Textbooks for Change" (підручники на обмін) вирішує такі соціальні проблеми:
- боротьба з бідністю;
- збереження лісів;
- підтримка підприємницьких та соціальних ініціатив

Відмінність звичайного підприємця від соціального - головна мета.

Звичайний підприємець примножує прибуток, головна мета соціального - робити соціальні зміни

Соціальне підприємництво - не громадська діяльність

громадські діячі - впливають на рішення органів влади, змінюють ставлення суспільства до проблеми;
соціальні підприємці - створюють бізнеси для вирішення соціальних проблем

урядові, міжнародні ініціативи - рухаються "згори вниз", використовують державні ресурси;
соціальне підприємництво - рухається "знизу вгору", використовую приватні ресурси, гнучке й автономне

Від благодійності відрізняється тим, що благодійні організації надають матеріальну допомогу, а соціальне підприємство використовує бізнес-підходи (наприклад, працевлаштовує вразливі категорії населення)

також відрізняється від соціально-орієнтованого бізнесу:
такий бізнес дає соціальний ефект, який додатковий та тимчасовий;
на відміну у соціальному підприємництві соціальні цілі є сталими й обов’язковими

Цікаво також:
у соціально відповідального бізнесу бюджет є визначеним та не залежить від розміру прибутку;
у соціального підприємництва - зафіксований відсоток прибутку спрямовується на досягнення соціальної мети

моя власна ремарка - із дослідження цієї теми:

В Україні було три спроби прийняти Закон про соціальне підприємництво і усі вони були провалені. Наприклад, у одному законопроєкті було дуже широке та розмите визначення поняття та дуже великі податкові пільги. Крім того, законопроєкти були визнані небезпечні з точки зору корупційних ризиків.

Ми врахували цей досвід і вирішили запропонувати провести реформування нормативно-правового поля через декілька етапів. Спочатку необхідно ввести визначення соціального підприємництва, порядок реєстрації та перереєстрації. Головне - це вихід соціального бізнесу з тіні (не з фіскальної, а лише з правової, як нелегалізованого виду економічної діяльності) та запровадження єдиного його бачення з різних інститутів: суспільства, споживачів, інвесторів, держави, місцевих влад.

Саме тому першими законодавчими пропозиціями не передбачено ніяких податкових пільг, субвенцій, преференцій тощо.

Ми бачимо головну проблему не в тому, щоб держава надавала податкові пільги, а в тому, щоб інвестори побачили, що соціальне підприємництво взагалі існує. Зараз в Україні є лише одна програма, яка кредитує соціальний бізнес. Але за 7 років завдяки їй було проінвестовано 20 з близько 1000 соціальних проєктів. Тому соціальні підприємства вимушені звертатися до міжнародних фондів, де важко довести свій соціальний статус без підтвердження цього у власній країні. Для того, щоб підприємець надав всю інформацію та зробив все необхідне для підтвердження статусу, він зазвичай витрачає на це від 10 до 40 годин на тиждень. Однак це не гарантує позитивний результат і йому може бути відмовлено у підтримці.

Місцевий рівень також підтримує соціальне підприємництво, але ця підтримка є невеликою - не більше 80 тис. грн на стартап, чого дуже часто буває недостатньо.

Тому ми наголошуємо на тому, що зараз важливо надавати соціальному підприємству не податкові пільги, а офіційний статус.

(за матеріалами biz.ligazakon.net)

Словник термінів

Конкурентоспроможність підприємства — здатність підприємства створювати, виробляти й продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких привабливіші, ніж в аналогічної продукції конкурентів.

Малий та середній бізнес (МСБ) — відповідно до вітчизняного законодавства (п. 3 ст. 55 Господарського кодексу України):

Суб’єктами малого підприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи — підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Партнерство — явище, коли кілька ключових учасників (яких іноді називають зацікавленими сторонами/стейкголдерами (англ. stakeholder)) об’єднуються для спільного вирішення загальної проблеми, яку жоден з них не може розв’язати самостійно.

Підприємство, підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів й одержання прибутку. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом.

Соціальне підприємництво (СП) — застосування найкращих практик традиційного підприємництва для вирішення соціальних проблем, досягнення сталих соціальних змін.

Соціальне підприємство —

1) підприємство, яке залучає до своєї роботи насамперед групи людей, що виключені з місцевих ринків праці;

2) бізнес із соціальними цілями, дохід від якого реінвестується в реалізацію місії або на благо спільноти, а не розподіляється серед акціонерів і власників;

3) громадська організація, націлена на соціальні зміни через використання інновацій та підприємництва;

4) підприємство, що виробляє соціально значущі товари чи надає соціально значущі послуги.

Соціально відповідальний бізнес — комерційні організації, які активно беруть участь у житті громади, вкладаючи свої сили та засоби в соціально значущі проєкти.

Соціальні підприємці — люди, які мають навички та якості, притаманні приватним підприємцям, але які працюють на суспільство та переймаються досягненням соціальних цілей, а не зароблянням грошей.

Соціальні інновації — нові стратегії, ідеї, принципи, організації, які ставлять за мету вирішення нагальних потреб соціуму.

Соціальний капітал — термін, який використовують для означення нефінансових ресурсів, як-от довіра, партнерство, колективні цінності тощо, які допомагають спільнотам розвиватися і вести діяльність ефективніше.

Модуль 2.
лекція. Типи соціальних підприємств

[Unsupported message]

Єдиної стандартизованої класифікації соціальних підприємств не існує.

Найпоширенішим видом є соціальна та економічна.

- соціальна та економічна інтеграція визначених вразливих категорій громадян
(формування можливостей навчання та працевлаштування);

- генератори прибутку (вони витрачають певний відсоток свого прибутку на вирішення певної соціальної проблеми)

[Unsupported message]

Організаційно-правові форми соціальних підприємств

[Unsupported message]

В українському законодавстві визначення соціального підприємства не закріплено і такої організаційно-правової форми не існує

Соціальне підприємництво в Україні можливо:
- на базі організацій громадянського суспільства (громадських, релігійних, благодійних організацій, громадських спілок та обслуговуючих кооперативів) - неприбуткові організації;
- на базі підприємницьких суб’єктів приватного права;
- на основі укладання договорів про спільну діяльність суб’єктів різних організаційно-правових форм

Якщо прибуток не буде розподілятись між засновниками, тоді це доречно оформити через неурядову неприбуткову організацію (весь прибуток буде спрямовуватись на досягнення заздалегідь визначеної мети, тобто на розв’язання певної соціальної проблеми)

Якщо певна частина прибутку буде спрямована на розв’язання соціальної проблеми, решта надходжень розподіляється між засновниками. У такому разі доречна організаційно-правова форма суб’єкта підприємницької діяльності платника податку.

В Україні набула поширення форма взаємовигідної співпраці між громадською організацією та фізичною особою-підприємцем. Вони укладають між собою договір про спільну діяльність.

Найпоширеніші в Україні організаційно-правові форми діяльності соціальних підприємств:
- фізична особа - підприємець (ФОП);
- громадська організація;
- підприємство громадського об’єднання;
- благодійна організація;
- громадська спілка;
- приватне підприємство;
- товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

Словник термінів

Благодійна організація — юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом України «Про благодійництво та благодійні організації». Благодійна організація розробляє власну благодійну програму, яка є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації.

Благодійність (доброчинність) — безкорисливе надання допомоги тим, хто потребує і при цьому не пов’язаний з благодійником.

Громадське об’єднання — за українським законодавством, добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою може бути громадською організацією або громадською спілкою.

Громадська спілка — громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадська організація (ГО) — об’єднання громадян, яке створюють для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, ґендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо). Засновниками та членами (учасниками) ГО є фізичні особи.

Класифікація видів економі́чної діяльності» (КВЕД) — складник державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні.

Некомерційна організація — організація, яка не ставить за головну мету своєї діяльності отримання прибутку. Некомерційна організація здатна проводити підприємницьку діяльність тільки тоді, коли вона служить досягненню цілей, заради яких організацію створили.

Організаційно-правова форма господарювання — форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, який створюють для задоволення суспільних та особистих потреб через систематичну виробничу, науково-дослідну, торговельну чи іншу господарську діяльність. Підприємства можуть створювати як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю (скорочено «ТОВ» або «ТзОВ») — організація, суб’єкт господарювання, статутний капітал якої поділений на частки, розмір яких встановлює статут товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом господарських товариств.

Фізична особа — підприємець (ФОП) — фізична особа, яка реалізує свою здатність до праці через самостійну, на власний ризик діяльність з метою отримання прибутку.

Модуль 3.
Визначення соціальної проблеми та формування місії

[Unsupported message]

основні кроки, якщо ви вирішили відкрити чи підтримати соціальне підприємство.

1. Хто може започаткувати соціальне підприємство?

коротка відповідь: широке коло зацікавлених осіб.

- Це можуть бути громадські активісти, які представляють певну організацію громадянського суспільства.
- Соціальне підприємство можуть зініціювати підприємці. Для цього потрібно трансформувати наявне комерційне підприємство або створити нове.
- Виникнення соціального підприємства може стати результатом спільних зусиль влади, громадських організацій та бізнесу

Насамперед, потрібно визначитися з проблемою соціальною чи екологічною, на розв’язання якої будуть спрямовані ваші зусилля

Шанси на успіх підвищуються, якщо засновник підприємства на власному досвіді обізнаний з проблемою, яку намагається вирішити.
А отже, має сильну мотивацію.
Власний досвід чи досвід близьких не тільки дає поштовх до створення соціального підприємства. Він ще й допомагає означити соціально значущі цілі і завдання, заради яких створюються такі підприємства. А також - сформулювати місію соціального підприємства.

Хороша місія - це потужний інструмент для формування та згуртування команди, залучення працівників і партнерів.

Місія відповідає на запитання: "Що, як і для кого робить компанія?" Дохідливо пояснює, заради чого існує організація. Відбиває мету вашої діяльності

Для соціального підприємця соціальна місія є провідною.

Місія має визначати, яку саме соціальну цінність створює підприємство

Фінансові ресурси та бізнес-планування

https://www.youtube.com/watch?v=Kut9AVO8y7g

[Unsupported message]

Вітаю.
Є новини по проекту?

Закінчили навчання?

На жаль, не вистачило часу та пріоритет був інший. Тримаю цю задачу в списку невиконаних. Поки не готовий дати точну дату завершення, але в січні завершу.

Є новини ?

Максим про активний?)